Кремлівські данайці

18 авг 2014

Ситуація на східному фронті – гірше не буває. Росія вперто не йде не лише на жодні поступки, а взагалі показує більше й більше презирство Заходу. Такої напруги між Заходом і Москвою не було з самого початку конфлікту в Східній Україні. А він тягнеться вже п’ять місяців.

Розмови з російським режимом потрібні. Навіть при нульовому результаті, багато про що можна дізнатися. Інша річ - чи вдається до кінця і правильно розшифрувати жести і натяки кремлівських переговорників, їхні напівобіцянки-напівпогрози і взагалі нову російську риторику в жорстких умовах інформаційної війни? А Україні, як і Заходу в цілому, край потрібно діяти на випередження.

Себто діалогу як такого, не існує. Ані між Києвом і Москвою, ані між Кремлем і Заходом. Путін не вважає за потрібне вдаватися до розмов. Він має свій план. І цей план підтримує майже 90 відсотків населення. Тим не менше, світло в цьому темному-темному тунелі має шанс показатися. Надія – на еліту Росії, а ще на спроможність України та її союзників в ЄС і США протидіяти в інформаційній площині.

Червоні лінії

Кремлівські данайці

Термін «червона лінія» сприймається в західній (включаючи українську) дипломатії і в російській по різному.
Для Москви – це кордони імперського простору і сфери впливів, це захист особливих інтересів так званої російської цивілізації. Концепцію «Русский мир» - не варто сприймати як якусь несенитницю або плід хвороби. Це реальний план по знищенню України, Молдови, Білорусі, країн Балтії і Польщі. Це, якщо завгодно, національна ідея, яку безсоромно запропоновано росіянам.

Захід і Україна розуміє зміст «червоної лінії» як принцип недоторканності кордонів, територіальної цілісності і демократичних цінностей.

З джерел, близьких до вищих дипломатичних кіл Європейського Союзу, вдалося дізнатися, що саме пропонує Путін Заходу навзаєм миру і спокою. На переконання політичних гравців Кремля, Україна не є готовою до самостійності, більше того, вони у всякий спосіб намагаються переконати Захід, що незалежна Україна є загрозою для миропорядку в Європі. Тому, згідно джерел, найкращим було б створити з цієї «квазідержави», як кажуть в Москві, «буферну країну», тобто територію, яка б обслуговувала інтереси як Росії, так і ЄС. Остання пропозиція, яку від Кремля отримав ЄС, полягає в розділі України.

Російські дипломати, коментуючи ситуацію на Сході України, вдаються несмачних жартів. Вони вже вирішили для себе, що існуванню України як держави залишилося ліченні місяці. Вони у якості великого компромісу пропонують поділити Україну на дві окремі країни – вісім південних і східних регіонів мають скласти так званну Новоросію, а залишок областей – нову Україну.

Для Києва, Брюселя і Вашингтона це і є тою «червоною лінією», яку неможливо перетнути. Тут неможливі жодні компроміси. Але для Кремля вони не так вже й важливі на цьому етапі. Бо Путіну треба реалізувати свій новий план «Білий щит».

Білі щити

Кремлівські данайці

280 білих КАМАЗів рушать в сторону України. Бійся данайців, що дари приносять... Є чимало версій щодо цього дивного каравану гуманітарної допомоги Росії. Дивним є і сам шлях, яким рухалися автомобілі. Дивними є водії, полупорожні вантажівки, інтриги навколо перетину кордону і переговорів з Міжнародним Червоним Хрестом і владою України. Але одна з версій багато що пояснює.

Ажіотаж, який навмисно створив Кремль навколо конвою, відволікає від головної мети гуманітарної допомоги. А саме – машин. Якщо взяти до уваги, що ціль Путіна не в тому, щоб ввезти вантаж, а самі білі автомобілі під прапором Червоного Хреста, багато що стає зрозумілим і логічним.

Кремлю в зоні, контрольованій терористами, потрібний своєрідний «білий щит». І не дай Боже, щоб якимось чином постраждала хоч одна з таких машин. А це можуть бути навмисно підкинуті міни, вибухівка, випадковий снаряд. Що завгодно. Ці машини можуть і не доїхати до місць призначення. Десь по дорозі частину з них «раптом» треба буде ремонтувати. Таким чином, білі авто розкидають по всій території так званних ЛНР і ДНР. І міжнародні організації вимушені будуть попередити українських військових, що в певних секторах неможливі бойові дії. І «раптом» таких секторів стане безліч. «Білі щити».

Чи зможе Червоний Хрест контролювати подальше використання Камазів? Питання зайве. Росіяни вміють створювати непередбачені ситуації. Знов таки «раптом» зникнуть машини. Знов таки несподіванно зламаються. А з тих Камазів доволі зручно стріляти ракетами, дуже добре пересуватися зоною конфлікту.

Щоб зрозуміти, що це не є фантазією, достатньо згадати поведінку совєтської армії в Чехословаччині 1968 року, коли також «раптом» зламалися всі автомобілі, які поверталися з навчань армій Варашавського пакту. Десь між Прагою і Братиславою надовго зупинилася величезна колонія автівок. Вона там перебувала аж до початку подій в Празі. І тоді рушилася на «захист державності». На прохання чехів і словаків, безумовно.

Хто може гарантувати, що «білий щит» з камазів не прикриє терористів аж до виборів в Раду. І тоді в цих районах Донбасу вибори не відбудуться. І це стане причиною для Росії їх не визнати або об’явити цю територію поза Україною. Де-факто і вже де-юре. Бо люди не побажали.

Чорна брехня

Кремлівські данайці

Операції, які реалізує Кремль в Україні, не мають аналогів у світі. Так званна «гибридна війна» має потужну інформаційну основу. Велика її частка спрямована на внутрішню аудиторію. Зміст: Україна є історичною російською територією, на ній постійно проживали росіяни і російськомовні жителі, а відривають її від інших російських земель «погані американці», які хочуть знищити російську цивілізацію, зупинити російську духовну місію.

З різноманітними варіаціями, але ця ідея проштовхується через ЗМІ в західні суспільства, насаджується в Україні. Поки що нема розуміння ані в Україні, ані в країнах Балтії, ані на Заході, яким чином протидіяти цій чорній пропаганді. Нема потужної інформаційної кампанії. Хоча ефективний засіб вивести цю чорну брехню на світ існує. Він називається - Правда. Треба лише знайти інструменти, завдяки можна було б доести цю правду до людей, включаючи пересічних громадян, політиків, бізнесменів, зорганізувати інформаційний опір.

Сьогодні 90 відсотків росіян підтримують Путіна. Вони готові голодувати, носити черевики фабрики «Скороход» або одяг виробництва «Большевичка», вони готові терпіти будьщо, бо Росії загрожують. Про це їм каже російське ТБ. Про це їм твердять великі і малі боси. Тому шлях до свідомості тих людей буде важким і довгим. На жаль, але треба констатувати, що ці люди не спроможні змінити ситуацію в Росії. Вони відчувають себе в облозі. І не спроможні сприяти думок і аргументів інших. Надія одна – середній клас, молодь і ті олігархи, чиї інтереси щодня страждають від санкцій Заходу. Саме з цією категорію населення треба розмовляти.

Поки Путін не вигадав ще один конвой. Вже в середині власної країни. Його рух зможе контролювати лише він сам. Великий данаєць...

Віктор Чернишук

Распечатать страницу

457