Хто стоїть за словами Барозу

08 апр 2014

Багато хто з європейських журналістів і політологів кажуть, що керівник Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу, чий термін на цій посаді добігає кінця у травні цього року, не використав шанс промовчати. Мова йде про його висловлення в німецькому виданні щодо перспектив членства України в ЄС. Нагадаю, що пан Баррозу заявив, що ані Україна, ані ЄС не готові до цього кроку. Ні зараз, ні в майбутньому. Ось так. Раз і на завжди.
Це все заявлено на тлі російської агресії проти України і після підписання угоди про асоціацію з ЄС. Але політичної частини. Бо договір про зону вільної торгівлі ще лежить на столі. Без підписів.

Хто стоїть за словами Барозу

Утім Кремль ще має надію, що вдасться дотиснути Євросоюз і примусити Україну стати позаблоковою країною. Без членства в НАТО і поза ЄС. Чому Баррозу саме сьогодні сказав ці слова? Чому він звернувся з цією думкою саме до німецької аудиторії? Аналітики спробували дізнатися хто є головним лобістом Москви в Західній Європі?
Відразу слід зауважити, що на Сході і Півночі ЄС майбутнє членство України сприймається лише як фактор часу. Для громадян цих країн українці є частиною єдиною Європи і нема сумніву в тому, що місце країни є в Європейському Союзі. Натомість на Заході спільноти сумніви ще існують.

Хто ж ховається за спинами політиків і журналістів, які ці сумніви примножують і пропагують? Спробуємо дізнатися. Якщо брати до уваги політичні сили, дружні до режиму Путіна, то їхній вплив до смішного мізерний. Подивиться самі. Литовський політолог Лаурінас Касчюнас підрахував, що Національний фронт Марін Ле Пен, яка захоплюється Путіним, має в асамблеї Франції два місця з 577 існуючих, а у французькому Сенаті ця політична сила взагалі не презентована. Британський прихільник Путіна націоналіст Найджел Фаридж з своїм маргинальним, за висловленням прем’єра Кемерона, союзом не має жодного представника в парламенті Об’єднанного Королівства. Тому казати, що крайні радикали Європи насправді можуть скласти якусь політичну пропутінську силу в ЄС не доводиться. Бо вони не більше ніж мішура.

Але не вірно буде твердити, що у Росії не вистачає лобістів в Західній Європі. Вони є і знати про них і їхню діяльність слід. Згадаємо про виробництво французьких кораблів типу Містраль на замовлення Міноборони Росії. Один з них буде готовий через два роки і навіть вже отримав назву «Владивосток». Або німецько-російський газотранспортний проект «Північний потік»? Він оминув не лише Україну, але й країни Балтії і Польщу. Навіщо Німеччина позбавила друзям по ЄС можливості впливати на транзит, а одночасно і на ціну газу? Якщо проаналізувати потік не лише газу, але й грошей, стає зрозумілим чому такі компанії, як EON, BASF, RWE, „Gaz de France“ наполегливо намагалися «полегшити» умови і змінити правила Третього енергетичного пакету, який позбавляв (і все ж таки позбавив!) «Газпром» монополії. Лише один концерн EON інвестував в Росію понад 6 мільярдів євро! Путін фактично віддав йому російський ринок електрики. Мало того, EON стає найпотужнішим закордонним інвестором на теренах Росії. А керівник цього концерну Тайссен звернувся до канцлера Меркель не застосовувати болючих санкцій до Росії, заявивши, що з-за України не можна приносити в жертву економічні стосунки з Росією. А де ще 6000 німецьких компаній, які мають бізнес в Росії? Врядчи вони в захваті від санкцій, про які проголосила Анґела Меркель.

Меркантільні інтереси підприємців змушують їх забути про європейські цінності і проголошену ними ж самими європейську ідентичність українців. «Так, - кажуть вони, - ви такі самі європейці як і ми. Так, ми в захваті від вашого героїзму. Але наші гроші лежать в Росії. І ми зайовували цей ринок роками.»

Саме тому в Західній Європі почалася брудна антиукраїнська кампанія, яку я б міг назвати «Атака парадоксу». І ця кампанія має не лише підкилимні прояви, але проривається на шпальти видань і в ефіри телевізійних і радіоканалів. Приклад? Та прошу: нещодавно з подання угорців майже всі німецькі канали підхопили інформацію, що начебто дружня Путіну радікальна неофашистська організація Угорщини «Йоббік» (Атака) допомогає боротися Москві проти право-радикальної влади в Києві. Абсурд було прийнято як норму. Диво дивне. Парадокс! Але пройшло. Але сковтнули.

І ще одна важлива деталь в розумінні контексту висловлення пана Баррозу про перспективи України. Він, як досвідчений політик, чудово розуміє, що західному суспільству найближчими є терміни зі споживацької галузі. Європейці віддають належне героїзму українському Майдану. Вони більше не можуть ігнорувати той факт, що українці гинули не лише за свою свободу і гідність, але й тримали в руках прапор Європейського Союзу. Тому політики, звертаючись до своїх громадян, тиснуть на їхні споживчи інстинкти. А ці інстинкти диктують, що від агресора можна відкупитися. Східноєвропейські політологи зауважують, що саме на це агресор розраховує. Бо завжди отримує від свого тиску і шантажу більше ніж від самого акту агресії. Але ті, хто звик підкупати, забувають, що в апетити ростуть. І агресія може стати хронічною.

Саме тому здорова логіка підказує, що з такими агресорами не варто гратися в куплю-продаж, а треба показати, що така поведінка не є прийнятною.

І кращою відповіддю Путіну було б надання членства в ЄС Україні. Або ж читка його перспектива. Але це вже завдання нового Європарламенту і нової Єврокомісії. Баррозу насправді не використав шансу промовчати. І зберегти обличчя.

Віктор Чернишук,
Вільнюс

Распечатать страницу

674