В Європейському Союзі надзвичайно активно обговорюють наслідки експерименту українського президента, який торкається надання частині Донбасу статусу квазіавтономії.

Умер Владимир Путин. Если коротко, то обстоятельства смерти таковы: не приходя в сознание, покончил жизнь самоубийством. В кулуарах шепчутся, что к суициду подтолкнул «крошку Пу» Запад. Мы провели собственную медицинскую экспертизу. Впрочем, как и сама жизнь

Президент Литви Даля Ґрібаускайтє пішла ва-банк. Вона не лише оприлюднила плани Путінської Росії, але звинуватила Захід у неспроможності діяти. «Сьогодні Захід немає лідера, який в змозі зупинити Путіна», - виносить приговор литовський президент під час

Кремлевский режим – это шайка воров. Во главу угла поставлена фальсификация всего, что окружает управляемое ими государство. На самом деле московская агрессия началась вовсе не в 2014 году, а намного раньше.

В той час, коли президент України Петро Порошенко в Києві зустрічався з представниками українських ЗМІ, головнокомандуючий сил НАТО в Європі Філіпп Брідлов у Вільнюсі відповідав на запитання європейських журналістів. Варто зрівняти їхні оцінки того, що

Захід відповідальний за Україну. Це визнано всіма країнами ЄС і НАТО. Але чому альянс квапиться? Спробую дати відповідь на це запитання.

Кремлю вдалося створити ситуацію, коли нереальність стала частиною нашого реального життя. Війна, яку на Заході і в Україні називають «гібридною», вміщує в собі багато складових, основні з яких – інформаційні і кібернетичні атаки, енергетичний шантаж,

Визволити Україну з путінської пастки – над цим ламають голови в Києві, Брюсселі, Вашингтоні. Пошуками шляхів займаються потужні політичні інститути і окремі фахівці. Пропозиції різні. Одну з версій, яку надає видання Foreign Affairs, пропонує і портал

Термин «Новороссия», который сегодня Московские фальсификаторы достали из пыльных сундуков времен царицы Екатерины Второй, является искусственным и ложным. Сама российская императрица, ознакомившись с методом написания истории государства российского,

Чомусь в ці буремні часи в пам’яті сплили розмови в Мінську 1990 і 1991 років. Були присутні тоді ще молоді і маловідомі світові політики з Естонії, Латвії, Литви, Білорусі, Польщі, України, Молдови і Росії. Всі вони представляли рухи і фронти. Час злому. Час