Очікуючи НАТО

17 сен 2014

Захід відповідальний за Україну. Це визнано всіма країнами ЄС і НАТО. Але чому альянс квапиться? Спробую дати відповідь на це запитання.

Проблема Обами

Очікуючи НАТО

Першою проблемою альянсу є Барак Обама, а точніше – його нерішучість в надання Україні летальної зброї і справжньої воєнної допомоги. Якщо б лідер Заходу, а таким без сумніву є президент США, був більш рішучим, це мало б прямий вплив на дії європейців, в першу чергу Ангелу Меркель.

Український президент Петро Порошенко матиме зустріч з Обамою в ці дні. Його завданням є переконати американського колегу, отримати від нього вже не слова співчуття, але техніку, технології і зброю. Скажу більше – НАТО чекає на позитивний результат цієї розмови і на сигнал діяти.

Реалії Путіна

Росія в жодному випадку не піде на поступки – ані Україні, ані ЄС. Єдиний, хто в змозі зупинити агресію Москви проти Заходу, це сам Захід, а точніше – НАТО на чолі з США.

Натомість після зустрічі на фінському острові Боїсто, в якому брали участь дві групи - група Примакова від Росії, і команда Кіссінджера від Америки – в чергове заспокоїли Вашингтон і дали надію на розв’язання конфлікту дипломатичним шляхом. Не сталося. Про план Примакова вже й забули.

Сьогодні Путіну дуже зручним є перемир’я в Донбасі. По-перше, він сподівається з’явитися перед світом в ролі миротворця. По-друге, він потребує перерви в цій війні, оскільки боїться потоку вантажів-200 з українського сходу. Путін і його холопи чудово пам’ятають Афганістан. Саме повернення «афганців» в трунах зруйнували підтримку населення. Враховуючи, що сучасна Росія не СССР, процес знищення кремлівського режиму обіцяє бути набагато скорішим. Тому Путіна потрібна перерва.

Фактор Майдану

Молода українська демократія є тим фактором, від якого Захід відмахнутися не може. І не хоче. Більш того, політики не матимуть сміливості нехтувати цим фактором. Чому? Все дуже просто: в США понад 75% громадян співчувають Україні. Близько 70% впевнені, що США зобов’язаний надати потужну і суттєву воєнну допомогу Україні. І така сам кількість вважає, що Україна заслуговує якщо не на членство в альянсі, то на особливий статус, який буде зрівняний з правами держави-члена НАТО.

Щодо ЄС, то членство України в НАТО підтримують близько 70% громадян країн-членів військового альянсу. Таких, що вважають за потребу надати воєнну допомогу Україні ще більше. Якщо б постале питання про членство України в ЄС, з цим би погодилися від 60 до 80 відсотків громадян країн ЄС.

Коли соціологи запитали, саме що викликало симпатії до України, понад 70% респондентів назвали Майдан і відвага українців відстояти свою свободу і європейські цінності.

З думкою виборців не рахуватися ще не відважився жодний політик Європи.

Summa summarum

Очікуючи НАТО

Путін, сам того не розуміючи, зміцнив НАТО і щодня робить його все більш рішучим. Російська і проросійська преса передчасно радіє приходу нового Генсека НАТО, називаючи його голубом миру в зрівнянні з яструбом Расмуссеном. Московські журналісти або погано вивчали біографію Єнса Столтенберга, або як завжди намагаються вбити клин у стосунки країн. Майстрам інтриг час знати, що пан Столтенберг насправді є один з активних євроатлантичних оптимістів. Саме він свого часу відстояв ідею розширення НАТО з поправкою, що двері альянсу відкриті для будь-якої країни Європи, яка відповідає критеріям НАТО і має бажання приєднатися до системи колективної безпеки.

Оскільки Україна де-факто стала частиною Заходу, підписавши Угоду про асоціацію з ЄС, вона має право подати заявку на вступ і до ЄС, і до НАТО. Новий статус України нервує Кремль. Путін і надалі перебуває в ілюзіях, вважаючи Україну своєю вотчиною, або як він каже ґанком на задньому дворі Росії.
Захід вже остаточно для себе вирішив: він з Україною. Спільну думку висловили литовці, заявивши: кров українців це – наша кров.

У Вельсі на саміті НАТО Україна отримала рекордну за рівнем солідарності підтримку країн альянсу. Тоді ж учасники зустрічі констатували: лише словами і закликами Путіна не зупинити. НАТО осмислює стан речей. Ніхто не хоче Третьої світової війни. Але нарешті є розуміння, що стримана позиція Заходу у відношенні до дій Путіна призводить до ще більшої агресії. Більш того, НАТО відомо, що Пуітн все менше і менше контролює ситуацію як навколо себе, так і на Сході України. А це вже небезпека світові. НАТО незабаром скаже своє слово. І воно буде дуже ваговим, а дії - рішучими.

Віктор Чернишук

Распечатать страницу

590